Жерлиця складається з рогульки, на яку намотується хрест-навхрест бечева зі сталевим повідцем та гачками на кінці. Рогульки робляться з верболозу, жимолості, берези, ялівцю і т. п. Товщина мотузки залежить від величини риби, що ловиться. У корчах та вузьких місцях річки краще використовувати коротку, а в чистих та широких довгу мотузку.
Гачки використовуються переважно подвійні, звані жерличними або просто жерлицями. Для дуже маленьких живців можна купувати прості дрібні гачки.
Для підтримки жерлиці над водою служить досить довга палиця, яка називається шестиком. Їм може служити будь-яке дерево, треба тільки, щоб шість не був дуже тонким у верхньому кінці і не надто сухим; нижніх коней загострюють і встромляють у берег.
Жерлицю ставлять таким чином: до верхнього кінця шестика за допомогою мертвої петлі прив’язують рогульку, з якої дещо спускається мотузка, а потім затискається в розколотому ріжку. Жерд ставлять похило до води, і гачок з живцем опускають у воду. Опускати живця треба приблизно на половину глибини місця лову або ближче до дна. Як живці найкраще брати плотву, головну, під’язку, піскаря, карася і іноді окуня. Щука найгірше бере на йоржів та линьків.
Жерлиці ставлять переважно на ніч і оглядають уранці. Навесні їх потрібно ставити у місцях середньої глибини та тихих, влітку – біля трав та корчів, а до осені у місцях відкритих та широких.
Жерлицею ловлять різну хижу рибу, але найбільше щук. На пісковиків зрідка попадають і голавлі.